Маніпулювання - це усвідомлений або неусвідомлений психологічний вплив на людину. Його мета – змінити мислення та поведінку співрозмовника у потрібний бік. Маніпулятор вміє схилити людину до певного вчинку, викликати почуття провини, обов'язку, бажання послужити та інші вигідні йому емоції.
Той, ким маніпулюють, може не здогадуватися про це. Він може бути щиро впевнений, що робить все з власної волі. Тому важливо знати, що таке маніпуляція та вміти розпізнавати її. Та й себе часом ловити на використанні подібних хитрощів.
Усі ми здатні маніпулювати іншими людьми. Ми навчилися цього у дитинстві. Хто не вдавався хворим, щоб батьки змінили гнів на милість і не карали за провину? Хто не висував умов братові чи сестрі на кшталт: «Я не видам тебе мамі, якщо ти…». Деякі дорослі продовжують користуватися подібними прийомами, щоб досягати своїх цілей. І не завжди невинні.
Види маніпуляцій
Впливати на людей можна з благородною метою, наприклад, для позбавлення від шкідливих звичок, зняття стресу, підняття настрою. Якщо дружина зустрічає чоловіка з роботи смачною вечерею та усмішкою, пропонує сходити в душ і поїсти, а лише потім просить задоволеного чоловіка погуляти з дитиною чи пройтися з нею торговим центром, – це навіть не зовсім маніпуляція, а просто поведінка мудрої дружини.
Але вплив на людей буває викликано і егоїстичними цілями: контролювати людину, домогтися від неї необхідних дій, викликати почуття провини і на її тлі схилити до необхідних рішень. Маніпулюючий опонент не наказує відкрито, він діє хитрішим: прихованими хитрощами, умовляннями, звинуваченнями, грою на слабкостях, закликом до совісті та обов'язку. У результаті об'єкт маніпуляцій перестає бути самостійним, втрачає віру в себе, забуває, що він має власну думку.
Щоб не підозрювати в маніпуляції всіх, хто щось просить, потрібно відрізняти звичайне прохання від спроби отримати своє будь-що. Це відчувається інтуїтивно: внутрішній дискомфорт та відчуття тиску.
Наприклад: Допоможіть, будь ласка, занести сумку в автобус. Я не можу підняти її на сходинку». Це прохання. Вона нейтральна та передбачає можливість відмови. Інший варіант: «Молода людина, так і стоятимете і дивитися, як бабуся сумку тягне?! Могли б і допомогти, он який міцний! Що за молодь пішла… Це вже не прохання, а маніпуляція. Вона передбачає, що у разі відмови людина надійде погано, вона не має морального права на відмову.
Майже всі маніпуляції відбуваються у спілкуванні, тобто виражаються через мовлення, що супроводжують її жести та міміку. Це комунікаційне маніпулювання. Є ще поведінкове – коли опонент досягає свого за допомогою вчинків, дій, підлаштовування обставин. Людина може робити це усвідомлено або за звичкою.
- Усвідомлена маніпуляція – людина свідомо досягає свого різними прийомами. Часто зустрічається у діловому спілкуванні, у сфері продажу.
- Неусвідомлена маніпуляція – людина просто звикла так поводитися, наприклад, виставляти себе жертвою, щоб решта повинні були допомагати. Це якось засвоєний алгоритм поведінки, який колись виявився робітником.
Свідомо чи неусвідомлено, але опонент має на меті. Він хоче щось отримати, самоствердитися, відчути себе успішним, підкорити іншу людину.
Психологи виділяють три основні способи дії. Вони залежить від мети опонента.
- Знецінення досягнень іншої людини. Опонентові важливо показати собі, що він успішний. Нехай навіть за рахунок приниження успіхів тих, хто поряд. Ідеальний об'єкт для цього – невпевнена в собі людина, яка уникає конфліктів, готова змінювати свої принципи. Аби бути зручним. Якщо раптом йому щось вийшло, він чує на свою адресу: «Тобі просто пощастило». Маніпулюючий знайомий може похвалити зовні і навіть начебто порадіти, але посил все одно буде знецінюючим: «Вітаю! Здорово, звісно, що так усе збіглося. Ти випадково потрапив у потрібний час у потрібне місце».
- Спотворення реальності. Зазвичай використовується прикриття обману. Наприклад, чоловік не зізнається у зраді, хоча всі факти очевидні. Але він наводить стільки вигаданих доказів, настільки переконливий у цьому, що дружина починає сумніватися і навіть відчувати провину за свою підозрілість.
- Обмеження самостійності, підпорядкування. Опонент контролює всі дії іншої людини, критикує, робить зауваження, засуджує будь-яке рішення. Правильно лише те, що зроблено за його порадою, а будь-який прояв індивідуальності – це привід для образи, прикрості та несхвалення. Часто зустрічається у відносинах подружжя, а також батьків та дітей.
Також вплив класифікується за способами - як саме маніпулюючий йде до своєї вигоди. Це можуть бути відкриті загрози, замасковане придушення або інструменти нейролінгвістичного програмування, які важко розпізнати непосвяченій людині. 10 способів маніпулювання
10 способів маніпулювання.
- Газлайтінг. Це прийом, який змушує людину засумніватися у власних відчуттях, у побаченому на власні очі та почутому на власні вуха. Одним словом, у своїй адекватності. Щоб цього досягти, опонент заперечує слова людини, на скарги та страхи каже щось на кшталт: «Такого не може бути, тобі наснилося. Це твоя уява. Цього не було насправді». Щоразу такі слова проникають у підсвідомість жертви. Вона перестає розрізняти дійсність та ілюзію. У результаті стає повністю підконтрольною та безвільною. Термін узвичаївся після виходу п'єси, а потім і фільму «Газове світло» (Gaslight, 1944). Це історія жорстокого маніпулювання. Чоловік ніби йде працювати, а насправді залишається вдома і підлаштовує дружині пастки, щоб переконати її в психічному нездоров'я. Він робить так, що світло в газових ріжках будинку починає меркнути в певний час. Але коли дружина на це скаржиться, він запевняє, що все зі світлом гаразд.
- Проекція. Маніпулююча людина перекладає свої недоліки чи вчинки на жертву, уникає відповідальності. І виглядає добрим на тлі «поганої» жертви.
- Сором. "Як тобі тільки не соромно?!" - Цю фразу постійно використовує співрозмовник, щоб викликати почуття провини, сорому у жертви. Якщо людина почувається поганою, негідною хорошого ставлення, вона намагатиметься її заслужити. Такою людиною легко маніпулювати.
- Тріангуляція. Залучення сторонньої людини у конфліктну ситуацію для демонстрації власної правоти (як правило, хибної) та приниження жертви. У цьому випадку можна ввічливо попросити третю людину не включатися не у свою справу. Або відмовитися обговорювати ситуацію при сторонніх людях та піти.
- Ігнорування. Часто використовується у любовних відносинах. Ігнорування змушує партнера переживати, будувати здогади, звинувачувати себе у неправильній поведінці та шукати зустрічі.
- Загрози та шантаж. Залякування – найлегший спосіб досягти мети. Плітки, розмова на підвищених тонах, натяки чи відкриті погрози лякають людину та позбавляють волі.
- Використання специфічних термінів. Співрозмовник чує незрозумілі терміни, почувається некомпетентним, йому ніяково перепитувати. Опонент користується цим збентеженням і відчуттям уявної дурниці.
- Підміна понять, переінакшування сенсу. Маніпулююча людина будь-яку фразу інтерпретує у потрібному йому руслі. Якщо він почув, що з попередньою зачіскою йому було краще, він роздмухує з цієї репліки сварку. «Ти хочеш сказати, що в мене негарне волосся? Що я погано виглядаю? Що в мене немає смаку?
- Зміна теми розмови. Щоб не відповідати на незручне питання, опонент різко поміняє тему або поставить зустрічне питання з іншої теми. Співрозмовник губиться, починає відповідати та забуває про головний предмет діалогу. Коли розмова закінчилася, співрозмовник розуміє, що відповіді на свої запитання так і не отримав.
- Гра в жертву. Людина прибідняється, скаржиться, щоб отримати бажане. Це можуть бути гроші, увага, турбота. У такий спосіб часто користуються люди похилого віку.
Незважаючи на таку різноманітність способів впливу, не всі люди схильні до маніпуляцій. Це залежить від характеру та внутрішнього стрижня людини. А також від рівня психологічної освіченості.
Жертви маніпулювання: ознаки та способи уникнення.
Виявитись об'єктом впливу можуть люди, які сумніваються в собі та орієнтуються на інших. У групі ризику той, хто:
- має низьку самооцінку,
- не вміє контролювати емоції,
- сором'язливий та замкнутий,
- не знає своїх цілей та бажань,
- хоче бути «хорошим»,
- не вміє відмовляти.
Тому важливо вирощувати впевненість у собі, мати внутрішню опору і не озиратися на думку оточуючих. Це підвищить імунітет до маніпулювання.
Ознаки впливу
Бувають такі професійні маніпулятори, що у їхніх діях не запідозриш нічого кримінального. Їх можна розкусити, спираючись на психологічний ефект спілкування. А саме на свої відчуття:
- зіпсований настрій після розмови,
- відчуття власної дурості,
- почуття провини, що виникло,
- тривога після спілкування,
- бажання уникати спілкування надалі,
- власні цілі життя чи плани на вихідні раптом стали неважливими.
Якщо описати це одним реченням, то з'являється відчуття відсутності свого «я». Помітивши це, треба починати змінювати поведінку. Поступово давати відсіч охочим маніпулювати.
Як відповідати на маніпуляції
Захистити себе від емоційного та психологічного впливу допоможуть пильність і реакція у відповідь. Це мовні та поведінкові техніки.
- Користуватися правом взяти паузу та відповісти пізніше. Ви можете не приймати рішення в моменті, не відмовлятися і не погоджуватися одразу, а взяти паузу та спокійно подумати наодинці.
- Не виправдовуватись. Ви не повинні пояснювати свої рішення чи вчинки.
- Тверезо зіставляти слова співрозмовника з реальністю. Якщо він звинувачує в тому, що ви ніколи ні в чому не допомагаєте, то чи це так насправді? Це може звучати переконливо, але що насправді?
- Приховувати свою реакцію. Чи не показувати емоцій.
- Називати опонента на ім'я. Це трохи протверезить.
- Попросити про допомогу. Це буде несподівано, незвично для опонента, швидше за все він розгубиться.
- Озвучувати, що не подобається, що вам неприпустимо говорити чи робити.
- Запитувати уточнюючі питання: «Навіщо мені це потрібно?» Так ви і самі замислюватиметеся над ситуацією, і опонент може охолонути.
Перший крок на шляху уникнення маніпулювання – розпізнати його. Потім треба нагадати собі, що ніхто не має права схиляти іншу людину до чогось без її волі. І виключити будь-яке спілкування з людиною, що маніпулює. Якщо це з якихось причин неможливо, то озброїтися інструментами для відсічі та дій у відповідь.